15 лютого 2008 року в міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відбулися Перші обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання, присвячені пам'яті знаного в Україні вченого-літературознавця Леоніда Васильовича Куценка.
    Народився Л.В. Куценко 15 лютого 1953 року в селі Вільховому Ульяновського району Кіровоградської області в родині сільських вчителів.
    З дитинства мріяв стати археологом. Але не пощастило при вступі на історичний факультет Одеського та Київського університетів. У 1974 році після служби в армії за порадою старшого брата поступив на навчання на факультет української філології Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна.
    Викладачі відразу помітили здібного студента і всіляко сприяли розвитку його особистості. Ще на першому курсі він мріяв про шлях у науку. Був переконаний: не вийде навчатись в аспірантурі, то буде директором школи.
    У останній рік навчання знав, що буде працювати на кафедрі української літератури рідного інституту, де 5 років очолював комсомольську організацію. Заочно навчався в аспірантурі, у 1987 році захистив кандидатську дисертацію "Багатство української радянської драматургії 20-х років XX століття".
    Майже усе свідоме життя Леоніда Васильовича пов'язане з Кіровоградським державним педагогічним університетом імені Володимира Винниченка. Саме тут він пройшов 25-річний шлях від викладача кафедри української літератури до профессора.
    У 1996 році одержав почесне звання "Заслужений працівник народної освіти". 5 років був деканом філологічного факультету. Викладачам і студентам рідного вишу першим презентував свої книги, і вони, в свою чергу, першими привітали його, коли став членом Спілки письменників України.
    Найбільшим захопленням Л. Куценка стало літературне краєзнавство. Ще у 1984 році побачила світ його перша книга "Музей І.К. Микитенка у Рівному", а у 1995 році вийшов "Літературний словник Кіровоградщини", який і досі користується попитом у вчителів та науковців краю.
    Леонід Васильович зробив вагомий внесок у розвиток української літератури, відкрив широкому загалу ім'я Євгена Малаюока - одного з кращих поетів української діаспори, дослідив цікаві сторінки життя відомих та маловідомих українських письменників, зокрема: Д. Чижевського, М. Зерова, М. Куліша, М. Вороного, Ю. Дарагана, Л. Чернова-Малошийченка, Н. Лівицької-Холодної, М. Чирського, Г. Юри та інших.
    Творчий доробок талановитого письменника-літературознавця не залишився непоміченим громадськістю. Про це свідчать літературні та краєзнавчі премії, а саме: обласна краєзнавча імені Володимира Ястребова (1994), обласна літературна імені Євгена Маланюка (2002), премія фонду Водяників-Швабінських фундації вільного Університету США (2006).
    У 2002 році Л.В. Куценко захистив докторську дисертацію на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, тема дослідження - "Євген Маланюк та еволюція особистості".
    Л.В. Куценко був відомим громадським діячем, брав участь у багатьох літературно-мистецьких та краєзнавчих акціях, заходах, що здійснювались як науковими колами, державними установами так і громадою.
    Разом з однодумцями домігся увічнення пам'яті Є.Маланюка та Кіровоградщині: встановлення пам'ятника на батьківщині поета у селищі Новоархангельську та меморіальної дошки на приміщенні Єлисаветградського земського реального училища, де вчився Є.Маланюк; перейменування вулиці Уфимської на вулицю Маланюка; заснування у 2002 році обласної літературної премії імені Євгена Маланюка.
    Леонід Васильович брав активну участь у підготовці та проведенні науково-практичних історико-краєзнавчих конференцій. Наприклад, 11-12 вересня 2006 року в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського відбулась науково-методична історико-краєзнавча конференція "Пам'ятки української історії та культури краю: стан дослідження, збереження та використання в освітньому просторі", яка була організована з нагоди відзначення 15-ї річниці незалежності України. Всім запам'ятався яскравий, натхненний і переконливий виступ Л. Куценка з проблем дослідження українського фактору в історії нашого краю.
    Ми пам'ятаємо, скільки дискусій викликала поява його книги "Українська доля дикого поля", є прихильники та опоненти його точки зору на історію заселення та масового залюднення території краю, але найголовніше, що вона не залишила людей байдужими, сколихнула наукову та громадську краєзнавчу спільноту. Ця тема до сьогодні ще чекає своїх дослідників.
    Слухачі курсів підвищення кваліфікації на базі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського пам'ятають цікаві лекції Л.Куценка, які мали не тільки змістовно-смислове, а й величезне духовно-виховне значення. Жоден з виступів не був байдужим, його любов та величезна занепокоєність багатьма проблемами Кіровоградщини передавалась слухачам, трансформуючись у конкретні справи прихильників української національної ідеї.
    Леонід Васильович любив свій край і навіть не допускав думки, аби покинути його й податися у світи, хоча охоче працював у бібліотеках і архівах Праги, Варшави, Нью-Йорка. Він був справжнім патріотом, не вважав себе героєм, а просто робив те, що йому підказувала совість. У нього була дивовижна здатність об'єднувати навколо себе людей.
    Обласні літературно-краєзнавчі читання - спільний проект обласної організації Національної спілки краєзнавців та Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого.
    Мета читань - увічнення пам'яті Л.В. Куценка, популяризація його ідей та творчої спадщини, залучення науковців, педагогів, співробітників музеїв, бібліотек, студентів та учнівської молоді до вивчення, дослідження і збереження історико-культурної спадщини краю.
    Оскільки Леонід Васильович був людиною багатогранною, щиро цікавився всіма напрямками краєзнавства, то й зміст краєзнавчих читань організатори вирішили не обмежувати і запросили до участі усіх зацікавлених.
    Гостинний музей, у якому так часто бував Л. Куценко, ледь вмістив усіх бажаючих - учасників краєзнавчих читань, серед яких вчителі шкіл Кіровограда та області, науковці, краєзнавці, співробітники бібліотек та музеїв, представники державних установ та громадських організацій.
    Виступи планувались за секціями:
- "Науково-дослідницька діяльність музеїв, бібліотек, громадських організацій, науковців, педагогів";
- "Життєвий і творчий шлях видатних земляків - літераторів, краєзнавців, митців";
- "Сучасні форми і методи залучення учнівської та студентської молоді до проблем дослідження та збереження історико-культурної спадщини регіону".
    Доповіді учасників читань були присвячені життєвому і творчому шляху видатних земляків, серед яких: письменники Євген Маланюк, Микола Смоленчук, Віктор Близнець, Наталія Зеленська, Володимир Козлов-Качан, Іван Хоменко, Кость Оверченко, Леонід Куценко; композитор Кароль Шимановський; краєзнавець Дмитро Фартушняк.
    У своїх виступах учасники читань розповіли про форми та зміст пошуково-дослідницької діяльності учнівської молоді, участь у проекті "Історія міст і сіл України", актуальні аспекти розвитку краєзнавства на Кіровоградщині.
    Творча група вчителів української мови та літератури, методистів інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського в пам'ять про Леоніда Васильовича Куценка презентувала присутнім методичний посібник "До храму власної культури. Уроки літератури рідного краю в школі" (укладач А.М. Пустовойт), у якому представлені моделі уроків, інформаційні довідки, методичні матеріали, рекомендації до проведення занять з літератури рідного краю.
     Для учасників заходу викладачі та учні Кіровоградської музичної школи № 2 підготували концерт.
     У рамках заходу гостям була презентована виставка "А найбільш я любив Україну...", яка присвячена пам'яті Л.В. Куценка.
    Для продовження традиції організації та проведення краєзнавчих конференцій на Кіровоградщині було запропоновано обласні краєзнавчі читання проводити щорічно 15 лютого, в день народження Л.В.Куценка у міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого.