1 липня 2006 року виповнюється 130 років з дня виходу першого номера газети "Єлисаветградський вісник", яка на довгі 18 років стала для мешканців нашого провінційного міста джерелом інформації з питань політичного, громадського та культурного життя Єлисаветграда.
  Саме на 70-80-і рр. XIX ст. припадає час активного музичного й театрального життя нашого міста. В ці роки в Єлисаветграді виступали скрипаль Генрік Венявський, російська піаністка Ганна Єсипова, скрипаль-віртуоз Й.Котек, лауреат Московської консерваторії Флора Фріденталь, приїздили на гастролі трупи М.Савіна, О.Матвеева та Г.Виходцева. Всі ці події знайшли відображення на сторінках "Єлисаветградського вісника".
  З повідомлень в газеті про виступи музикантів та співаків уваги заслуговує інформація про концерт композитора М.Мусоргського та солістки Марийського театру в Санкт-Петербурзі Д.Леонової, що відбувся в Єлисаветграді 2 серпня 1879 року. Ця співачка була першим інтерпретатором деяких найскладніших партій в операх М.Мусоргського, О.Серова, Ц.Кюї. Вона вперше виконала в концерті партію Марфи з опери М.Мусоргського "Хованщина" й пісню Хіврі з його ж опери "Сорочинський ярмарок". В історію української музики співачка увійшла як перша виконавиця партії Оксани із "Запорожця за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського. "Єлисаветградський вісник" назвав концерт М.Мусоргського та Д.Леонової "істинно музичною подією".
  5 січня 1880 року великий концерт у залі Громадського зібрання дав відомий український композитор М.В.Лисенко. З успіхом виконав він уривки своєї опери "Різдвяна ніч", українську рапсодію "Шумка-думка", а також полонези Ф.Шопена. Публіці сподобалися романи М.В. Лисенка "Якби мені, мамо, намисто" та "Садок вишневий коло хати", які виконала дружина композитора Ольга Лисенко. В інформації про концерт в газеті відзначена цікава деталь: "... між публікою ми побачили осіб, які ніколи не бувають на подібних розвагах; багато з них навмисно приїхало на концерт із села".
  Єлисаветград здавна вважався одним з театральних центрів провінції. Місткі старожили пам'ятали перші театральні вистави ще у 1820-х роках, що відбувалися у дерев'яному балагані в центрі міста. Тут виступали трупи І.Штейна, Л.Млодковського, згодом гастролював Д.Жураховський. Його трупа запам'яталася єлисаветгадцям тим, що в ній у 1826 році почав свою діяльність уродженець нашого міста, майбутній оперний співак Йосип Петров.
  Після спорудження у 1867 році в Єлисаветграді театру, в приміщенні якого по кілька місяців на рік виступали заїжджі трупи, театральне життя активізувалося. Для виступів аматорських труп використовували сцену Громадського зібрання. На сторінках "Єлисаветградського вісника" з перших номерів висвітлювалися події театрального життя. Газета сповіщала про прем'єри, бенефіси, благодійні вистави на користь Товариства опікування бідних учнів та ремісничо-грамотного училища, писала про гру акторів, про конфузи, які траплялися на сцені. Інформація, пов'язана з театром, йшла в газеті під рубриками "Театральні замітки" та "Театральні оголошення".
  До речі, у 50-і рр. XX ст. літературознавець В.Сахновський-Панкєєв зробив спробу довести, що ряд публікацій у "Єлисаветградському віснику", які йшли під рубрикою "Театральні замітки", належать перу І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого). Спростувати це, мабуть, неможливо тому, що особистий архів І.К. Карпенка-Карого не зберігся, а театральні рецензії в газеті були анонімні. На жаль, не зберігся і архів "Єлисаветградського вісника". Саме він міг би пролити світло на це цікаве питання. Але дослідження В.Сахновського-Панкєвва має право на життя. Активний учасник аматорського театрального руху, прихильник театру, І.К. Тобілевич цілком міг бути автором цих публікацій.
  Один з номерів газети за 1877 р. сповіщав, що 15 травня в приміщенні міського театру аматори за участю актора-співака М.Кропивницького дадуть спектакль "Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка, збір від якого буде поділений між Товариством опікування бідних учнів та ремісничо-грамотним училищем. Повідомлялося, що в кінці вистави пан Кропивницький та пані Тобілевич проспівають дуетом пісню "Моряки".
  В газетах № 123 та 125 за 1880 рік була вміщена інформація про неприємний інцидент, що стався на сцені театру і пов'язаний з іменем М.Кропивницького. Неперевершений виконавець українських пісень М.Кропивницький виступав у дивертисменті, виконуючи пісню "На городі коло броду". Коли пісня закінчилася, публіка викликала співака знову на сцену. Він почав співати гумористичні куплети, але забув слова, а суфлер чомусь не прийшов на допомогу. Кропивницький вчинив скандал прямо на сцені: "... вийшов пан Кропивницький, запнувся та підняв лайку з суфлером на очах у публіки. Галерка аплодувала та кричала "bis". Кропивницький вийшов, знову збився, почав лаяти музику і пішов зі сцени. Прошу судити самим читачам про вчинок пана Кропивницького - наскільки він делікатний стосовно публіки"
  Не менш цікавою є інформація в "Єлисаветградському віснику" про театральну діяльність І.К. Тобілевича. У квітні 1877 року Іван Карпович виконував роль Кружалова у виставі "Змій-Горинич" за п'єсою Крилова. Спектакль та гра І.К. Тобілевича мали значний успіх, бо наступного дня вистава була показана вдруге - факт незвичайний для єлисаветградського театрального життя, "Єлисаветградський вісник" навіть спеціально зупинився на цьому.
  В газеті №5 за 1879 рік повідомлялося, що "9 лютого в залі Громадського зібрання відбудеться аматорська вистава на користь Товариства опікування бідних учнів. Поставлена буде комедія В.Крилова "Горе-Злощастя". Головну роль чиновника Рожкова виконує улюбленець публіки І.К. Тобілевич".
  Газета багато уваги приділяла трупі Г.Виходцева - першому театральному колективу, який надовго отаборився в Єлисаветграді, з середини 1879 по 1881 рік включно. У Г.Виходцева грали колишні артисти столичного Александринського театру, широковідомі в провінції С.Яблочкіна, М.Журин, талановиті молоді Сеймська та Дар'ялов. У цій трупі деякий час виступав М.Кропивницький. В репертуарі були п'єси О.Островського "Гроза", "Світить, та не гріє", "Шалені гроші", "Гамлет" В.Шекспіра, "Розбійники" Ф.ШІллера, "Дон Жуан" Мольєра та інші. Були вказані й опери "Русалка" О.Даргомижського та "Аскольдова могила" О.Верстовського. Дбаючи про матеріальний успіх і художній рівень вистав, Г.Виходцев запрошував на гастролі відомих провінційних акторів. На початку 1880 року Г.Виходцев запросив на роботу талановитого актора М.Івана-Козельського, який працював в одеський трупі. За розрив контракту з антрепренером Шишкіним актор сплатив неустойку 600 карбованців і приїхав до Єлисаветграда, про що й повідомив "Єлисаветградський вісник" у №14 за 1880 рік.
  На єлисаветградській сцені Іванов-Козельський створив ряд цікавих образів: Гамлета ("Гамлет" Шекспіра), Фердінанда ("Підкупність та кохання Ф.Шіллера), Бєлугіна ("Одруження Бєлугіна" О.Островського), Жадоза ("Доходне місце" О.Островського) та інші. Актору за кожну виставу платили 100 крб. В одному з номерів газети буде написано: "Багатюща природа Іванова-Козельського не дозволяє бажати чогось кращого, прекрасний оксамитовий, де треба ніжний, м'який, могутній, повний кипучої пристрасті голос, вірне розуміння життя, досконала дикція і тоніровка - все це є у пана Іванова і все це дає слабке уявлення про те, що глядач бачить і відчуває, коли пан Іванов на сцені".
  У статті "Листи про театр" (№123 за 1880 рік) автор дає детальний аналіз гри актриси М.Любської з трупи Г.Виходцева. Серед її ролей особливу увагу привертає роль Гамлета в одноіменній драмі Шекспіра. "... ми чули, що Любська незабаром гратиме роль Гамлета. Ця вистава, мабуть, може залучити багато глядачів, у зв'язку з тим, що головну роль буде виконувати жінка. Ми заздалегідь пробачаємо всі слабкості гри цій актрисі... і сподіваємося, що актриса Любська внесе щось нове у розуміння образу Гамлета. Жіночий розум часто здатен підмітити ті риси характеру, які можуть не помітити чоловіки".
  У цій же газеті є інформація про виставу "Гамлет": "В суботу йшов "Гамлет", якого грала пані Любська, і треба віддати їй належне, актриса... перевершила наші сподівання".
  Провінційна газета не обминула увагою й створення у жовтні 1882 року театральної трупи на чолі з М.Л.Кропивницьким. Трупа дебютувала на єлисаветрадській сцені п'єсою "Наталка Полтавка" І.Котляревського. Ось що повідомив "Єлисаветградський вісник" з цього приводу у №117 за 1882 р.: "Перший малоросійський спектакль - "Наталка Полтавка", який передбачався 25 жовтня, відбудеться сьогодні. Нам повідомили, що Кропивницький, бажаючи досягти повного ансамблю у п'єсі, яка рідко йде на сцені, чекав актрису Заньковецьку, яка прибула тільки вчора і сьогодні буде виконувати роль Наталки". А в наступному номері ми читаємо: "Колись, ще у 1865 році, ми бачили тут, у Єлисаветграді, п'єсу "Наталка Полтавка" з таким ансамблем, з яким вона пройшла на нашій сцені в середу! Це - не те що одне обличчя - добре, друге - так собі. Ні, говорячи про спектакль 27 жовтня, неможливо сказати, хто грав краще, тому що: Кропивницький, Заньковецька, Жаркова, Садовський та Светлов ніби об'єдналися духом для того, щоб справити загальне враження. І враження було величезне. Ми думаємо, що художник тільки тоді великий, коли на картині, ним зображеній, неможливо сказати, що краще. Таким художником тут був ансамбль!"
  Здійснити цю подорож у минуле Єлисаветграда нам допомогли фотокопії сторінок газети "Єлисаветградський вісник", які зберігаються у фондах міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого. Ці матеріали були надіслані з Російської Національної бібліотеки у 1995 році й довгих 11 років чекали своєї черги, щоб заговорити.