Поетеса, а в миру - викладачка Кіровоградського технічного університету, де вона вчить азам української та російської мов і літератур іноземців-абітурієнтів. За освітою - російський філолог з дипломом Кіровоградського педінституту ім.О.Пушкіна та зізнанням французької мови (з якої вона нещодавно переклала п'єсу для театральної постановки на мистецькому факультеті цього вузу, а постановку мюзиклу "Долаючи смерть" з великим успіхом здійснила Лариса Гайдай, заступник декана факультету з виховної роботи, а ще композиторка). Усе це - про кіровоградку Антоніну Царук, усміхнену жінку, котра днями зустріла полудень віку.
   Переважно у віршах кожного поета можна побачити явний чи прихований автопортрет. У вірші Антоніни Царук "Сутність жінки" бачу його за цими рядками:
     Сяйво рос у ранкові години,
     Зблиск грози, як в немилості ти,
     Подорожник - на рану дитини
     І зоря, до якої іти.
   Гарний разок творчого намиста нанизує доля цій жінці з ніг до голови творчій особистості, яку рекомендувала наша обласна письменницька організація до вступу в ряди Національної Спілки письменників України. Хочемо, щоб ця активна, обов'язкова жінка, була серед літературного авангарду краю.
   Традиційно до полудня кожна людина підбиває підсумки. Які ж вони у творчому табелі про ранги пані Антоніни Царук? Вона - членкиня кількох творчих клубів - "Євшан" і студії "Степ", і в обласне однойменне літоб'єднання з великою надією дала їй рекомендацію. Згодом Тоня Царук скрізь творчо пригодилась. А в "Євшані" вдалося перемогти її сором'язливість, невпевненість, сумніви. І розпочалось публічне творче життя поетеси: дитячої, дорослої, перекладачки, ще й прозаїка та драматурга. І нехай це - початки, але в перших же радіопередачах "Криниця", "Між добрими людьми", в інформаційних програмах стало зрозуміло, що на теренах краю з'явилася особистість, яку варто помічати та підтримувати. На жаль, поки що підтримка ця - переважно моральна і творча, але й це дуже важливо!
   Тележурналістка Людмила Ніколаєвська, радіожурналістка Світлана Павлюк-Мороз, голова спілки письменників області Василь Бондар (який надрукував у "Вежі" добірку її поезій і п'єсу-казку "Земля світлячків") і Віктор Погрібний, який взяв її у "Степ" відповідальним секретарем, і композитори Павло Гарбар, Петро Лойтра, Анатолій Чечель, Олександр Решетов, які першими написали пісні на "дорослі" та "дитячі" вірші Антоніни Царук - це було вже друге коло творчо-мистецького "хороводу". Коли вона довірила рукописи своїх перших дитячих книг нам, більш досвідченим колегам, - ще кілька причетних до книговидання людей пересвідчилось і повірило в щирий, сонячний, по-дитячому радісний, з лукавинкою й добрим наївом талант. Виступи з піснями й віршами у дитсадках, школах, бібліотеках (не лише в Кіровограді, а й на малій батьківщині -Компаніївському районі, у Долинській, у Кіровоградському районі) сприяли зміцненню впевненості у власних силах.
   Тож згодом і перші фінансові вливання в появу нових книг були не щасливим випадком, а закономірним явищем, утвердженням нового імені на літературній карті області. Підтвердження -подвійне її лауреатство в конкурсі "Сокіл степів" (у 2010 та 2011 році в галузі поезії та публіцистики). Але головну роль в її творчості все ж грає поезія для дітей.
   У 2008 році книжку "Майже вчений" допомогла видати держава, представлена управлінням у справах сім'ї та молоді ОДА. У тому ж році літфонд "Відродження" при громадському видавництві "Степ" за власні кошти видав її казку-п'єсу, створену за мотивами повісті відомого земляка Віктора Близнеця "Земля світлячків".
   Цей образ мені й хочеться використати для означення умовної території дії Тоніних книг для дітей. Це все - теж добра, світла, оптимістична, дійова й заповзятлива країна її героїв. На її власній "землі світлячків" живуть та благодатно діють не лише на дітей, а й на нас - бабусь, дідусів, батьків, учителів, вихователів її герої, що запам'ятовуються своєю небанальністю.
   Цьому сприяє і ще одна грань обдарування Тоні - вона виступає не лише авторкою віршів, а й ілюстраторкою своїх книг ("Онучечка чомучечка", "Відважне мишеня" та "Майже вчений", в інших пізнавати чарівний дитячий світ вміло допомогла художниця Марина Гудзенко. Про себе, як про гарного прозаїка, заявила ювілярка у книзі "Як Петрик стежину пас".
   Перші шість книг створені для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що дуже відповідально. Діти цього віку інтуїтивно відчувають надуманість, нещирість, фальш у думках і почуттях. Так що поганій людині ні в якому разі не вдасться написати хороші твори для дітей.
   А в Тоні Царук це виходить! Щиро й щедро Ті душа випромінює добро не лише для власної онучки - першокласниці Діани, а й іншим сповна дістається.
   Живі, жваві, дотепні вірші для юних читайликів-мудрагеликів, коли слухаєш їх у майстерному виконанні авторки (ще одна грань обдарування, яким Бог наділяє далеко не кожного поета), то починаєш сумніватися в істині давно відомого горьківського "вироку", що, мовляв, для дітей писати важче, ніж для дорослих... Але ж ті, хто теж пробував, і не раз, перевіряти цей "вирок", на практиці переконувались: має рацію Горький.
   Бо в чому трудність творення для дітей? По-моєму, в тому, щоб за поверховою легкістю і швидкістю сприйняття віршів (казок, оповідань, п'єс) була присутня широка глибина думок і почуттів, досвіду й інтелекту, врешті - необхідне розуміння дитячого світу й присутність невичерпної дози любові до нього. Вірші Тоні Царук (майже завжди) уникають дидактики й моралізаторства. Вони наповнені добром дитячої натури, яка має до скону жити й діяти всередині дорослої людини, котра взяла на себе місію дитячого поета. Мати, бабуся й педагог- ці "три в одному" - допомагають їй постійно бути в епіцентрі життя дітей і молоді, тобто знати про суть та постійні варіації змін у їхньому середовищі.
   На жаль, світова телефонна "мобілізація" та "інтернетизація" не сприяють зростанню лав юних "читайликів", для яких переважно пише поетеса. Але перші їх сотні придбали в особі автори мудрого й люблячого старшого друга, що дарує щедрий світ запахущого українського слова.
   Нещодавно, редагуючи рукопис майбутньої книги віршів для дорослих, пораділа: скоро ми відкриємо, дасть Бог, і цю грань її таланту. Не тільки лірика, а й епічного поета, критика й літературознавця (опубліковані перші портрети письменників і композиторів-земляків те підтверджують). Пробує себе Атоніна Царук і в піснярстві.
   А тим часом радіймо, що в поки що ніким не досліджену царину дитячої літератури "Степової Еллади", де досі "господарювали" Ю.Яновський, Ю.Олеша, І.Микитенко, Ю.Мокрієв, П.Висікай, Л.Тендюк, Б.Близнець, В.Терен, Т.Журба, Д.Іванов, Л.Баранова, Л.Коростіна, Яр Славутич, Є.Железняков, А.Черниш - прийшла і стане не останньою постаттю тут Антоніна Царук.
   Чому вас у цьому переконую? У віршах часто є майже детективно-пригодницька інтрига, загадковість, секрет, що приваблює і дітей, і дорослих. "Радують літературні, стилізовані під народну творчість загадки, веснянки, вірші-казки, написані за класичними сюжетами - зі світової літератури.
   Весело, традиційно й по-новому поетеса представляє дітям природні явища. "Гостював у літа дощик", "Літо борщ в печі зварило", вірш-загадка "Чотирі сестриці", сонце, що розціловує всіх, співаючи колискові, - всі ці конкретні, вдалі образи, метафори, порівняння, неологізми не лише демонструють дітям світ творчості, а й закликають бути його співтворцями: самими малювати, римувати, загадувати-відгадувати, фантазувати. "Стомлений вечір кутає плечі", "моститься спати місяць рогатий" - такі перлини збагачують дітей народним мисленням і мовленням. Не лише дітки, рослини, а й цілий Тонін зоопарк - звіринець дивує дорослих і дітей, викликає безліч подібних чи протилежних спогадів і асоціацій, будить фантазію, а значить - допомагає рости, розвиватись. Раджу вам самим знайти книжки Антоніни Царук у бібліотеках для своїх діток. Ви ж хочете, щоб вони змінювались на краще? Ці книжки точно допоможуть!