Світ листівок

    У повсякденному житті нас оточує велика кількість маленьких, непомітних, здавалося б непотрібних речей, до яких ми так звикаємо, що не помічаємо їх, а іноді і безжально знищуємо. Але у кожної такої речі є своє життя, своя історія, насичена глибоким змістом. І якщо зайнятися вивченням цієї історії, можна дізнатися багато цікавого. Одним з таких скромних предметів, з яким ми постійно стикаємося, є ілюстрована листівна картка.
    Існує цілий світ листівок - великих і малих, пізнавальних, вітальних, жартівливих. Усі вони є відгуком на багатогранні прояви людського буття. За допомогою листовної картки можна здійснити дивовижну подорож у навколишній світ, завітати до різних країн, познайомитися з історією, культурою і побутом народів, які мешкають у найвіддаленіших куточках нашої планети. Листівка може наблизити нас до мистецтва: архітектури, живопису, літератури, музики, театру, кіно, може стати гідом, який проведе нас залами найвідоміших музеїв світу.
    Листівні картки мають одну особливість: ніхто не знає, скільки їх є насправді. Не можуть назвати точної кількості ілюстрованих листівок навіть ті , хто їх колекціонує. Це люди різного віку, професій, національностей, переконань і називають їх філокартистами.
    Ілюстрованим листівкам з колекцій відомих кіровоградських колекціонерів-філокартистів Юрія Тютюшкіна та Володимира Могилюка присвячена нова виставка "Миттєвості історії", яку презентовано у міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого.
    В експозиції представлено близько 400 листівок, серед яких листівні картки, видані в Росії, Німеччині, Швеції на початку ХХ століття. Це види міста Єлисаветграда, листівки з серії "Шевченкіана", театральні листівки з портретами відомих українських і російських драматичних акторів , співаків, письменників.
    Є на виставці листівні картки, видані у Радянському Союзі в 2-й половині ХХ ст. Серед них: листівки з видами м. Кіровограда 50-х, 60-х, 70-х, 80-х років ХХ ст., з портретами відомих українських письменників ХІХ, ХХ століть, з репродукціями творів образотворчого мистецтва, з зображенням музичних інструментів.
    Широко на виставці представлена філокартична література: довідники, журнали "Антиквариат", "Жук", "Русское искусство", що видаються в Росії, журнали "Хобі", "Все будет … хорошо!" з публікаціями про колекції листівок Ю. Тютюшкіна та В. Могилюка, книги, присвячені відомим збирачам листовної картки.
    Перш, ніж ми детальніше ознайомимося з новою музейною експозицією, давайте здійснимо подорож у минуле і з'ясуємо, коли ж виникла листівна картка.
    Перша поштова картка у сучасному розумінні - як масовий засіб зв'язку - з'явилася у ХІХ ст. Її винайшов обер-поштмейстер Пруссії Генріх Штефан. "Поштовий листок", запропонований ним на конференції поштарів 30 листопада 1865 р. у місті Карлсруе, призначався для відкритих повідомлень і вже мав головні ознаки сучасної листівки. Проте конференція не прийняла пропозиції Штефана - через надто високий поштовий збір, передбачений його проектом.
    Пізніше до ідеї карток з відкритим текстом звернувся професор віденської військової академії Еммануїл Герман. У газеті "Neue freie presse" від 26 січня 1869 р. він друкує статтю, в якій обстоює необхідність дешевих поштових листівок, ціна яких лише 2 крейцери. Але текст кореспонденції не мав бути більшим, ніж 20 слів, включаючи підпис і адресу. 22 вересня 1869 р. австрійський уряд випустив першу в світі неілюстровану листівку: вона поєднувала в собі як дешеві тарифи Германа, так і пропозиції Штефана. Ці листівні картки були досить незграбні: виготовлено їх було з грубого жовтого паперу (123 х 88 мм), на якому нанесено напис німецькою чи угорською мовами "Картка для листування", а також поштову марку цитринового кольору.
    Наступний етап розвитку листовної картки пов'язаний із франко-прусською війною. 16 червня 1869 р., в день оголошення мобілізації німців, торговець книжками Шварц з міста Ольденбурга випустив художню листівку з малюнком на лицьовій стороні (артилерист поруч з гарматою) та віньєткою на адресному боці. Згодом Шварц видав ще дві серії художніх листівок, по 25 штук у кожній, використавши малюнки з ілюстрованого часопису "Volksbot" (видавцем якого він був).
    У листопаді того ж року щось подібне зробив і француз Леон Беснардо. На той час 40-тисячна армія генерала Кератрі, дислокована у Бретані, мала великі проблеми з конвертами та поштовим папером. Солдати надсилали листи на будь-яких клаптиках паперу, вносячи плутанину в роботу поштового відомства, і без того перевантаженого. Торговець книжками Беснардо вирішив добряче заробити на цьому: викинув у продаж брістольський картон розміром 66 х 88 мм. Гендляр помітив, що люди, шкрябаючи текст на його картках, іноді щось на них і малювали. Тож для нової партії карток, надрукованих літографічним способом у місті Ренн, він замовив патріотичний малюнок: рушниці в козлах, на яких висять вінки з девізами. Успіх перевершив усі сподівання. Не зволікаючи, Беснардо випустив ще одну картонку на армійську тему. Так народилася сучасна ілюстрована листівка.
    У 1874 році на поштовому конгресі в Берні, учасниками якого були представники 22 країн, було засновано Всесвітній поштовий союз, який ухвалив пропозицію Штефана регламентувати поштові тарифи у країнах, що увійшли до союзу. Цінова впорядкованість, а також свобода пересилання транзитної пошти, стали основою поштової конвенції, підписаної 9 жовтня 1874 р. Тоді ж затвердили міжнародний стандартний розмір поштової листівки: 90 х 140 мм. З 1925 року розмір змінено на 105 х 150 мм.
    Датою введення в поштовий обіг Росії неілюстрованих листівних карток є 1872 рік. Так звані відкриті листи з самого початку свого існування дали привід для зловживань. Відкриті листи образливого змісту почали надсилати не тільки приватним особам, а й державним чиновникам, іноді з непристойними малюнками. В зв'язку з цим міністр внутрішніх справ видав циркуляр, в якому перераховувалися посадові особи, в обов'язки яких входило перевіряти зміст відкритих листів.
    На жаль, не збереглося ніяких відомостей про першу російську друковану ілюстровану листівку. За даними відомих колекціонерів, першими листовними картками вважається серія листівок, присвячених краєвидам Москви. На них позначена дата 18 листопада 1895 р.
    Найбільш відомим та оригінальним з дореволюційних видавництв, що випускало ілюстровані листівні картки, було видавництво Общини св. Євгенії Червоного Хреста. Історія створення общини така. На початку 80-х рр. ХІХ ст. художник Г. Кондратенко зустрів у Севастополі жебрачку - колишню сестру-жалібницю, учасницю російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Від неї він дізнався, що таких жінок багато і вони залишилися без засобів до існування. Після повернення в Петербург він домігся того, щоб було створено комітет опікування сестер-жалібниць Червоного Хреста (8 квітня 1882 р.), який було названо Євгенінською общиною.
    Видавнича діяльність общини почалася у 1896 році випуском конвертів та візитівок. Весною 1897 р. світ побачили 4 ілюстровані картки: "Пахар", "В каплиці", "Трійка літом", "Весна", зроблені з акварелей популярного на той час художника Н. Каразіна. За 20 років існування (з 1897 по 1917 рр.) община випустила близько 6,5 тисяч найменувань листовних карток різноманітного змісту. Перевага віддавалася репродукціям з картин таких відомих художників як Бенуа, Білібін, Врубель, Добужинський, Лансере, Лукомський, Остроумова-Лєбєдєва, Рерих, Сомов, Яремич та інші. Община видала кілька сот листівок з оригіналів Іллі Рєпіна та Костянтина Маковського. Були й інші відомі художники, які із зацікавленістю малювали спеціально для листовних карток.
    Після 1917 року видавництво общини св. Євгенії перейшло у підпорядкування Державної академії матеріальної культури під назвою "Комітет популяризації художніх видань".
    Згадуючи інші російські дореволюційні видавництва листівок, необхідно відмітити, що більшість з них займалася випуском листівок з видами міст, місцевостей, краєвидів. Такі листівки видавалися в багатьох містах Російської імперії. При цьому деякі провінційні фірми мали непогану репутацію. Не маючи своїх поліграфічних підприємств, вони друкували свою продукцію в Петербурзі, Москві та за кордоном (у Німеччині, Швеції).
    Найбільшим видавництвом видових листівок в Росії в останнє десятиріччя, напередодні революції 1917 року, було "Контрагентство А.С. Суворина и Ко".
    Користуючись своїми зв'язками, володар реакційної газети "Новое время", відомий драматург і театральний критик О.С. Суворін, одержав від Міністерства шляхів сполучення в оренду газетні кіоски на всіх залізничних станціях Росії. До нього перейшов від колишніх орендарів і листівковий бізнес. Картки з видами багатьох
міст Царської Росії, в тому числі й Єлисаветграда, з успіхом продавалися через орендовані вокзальні кіоски. В експозиції представлено листовні картки, видані "Контрагентством А.С. Суворіна и Ко". Це листівки з видами вулиць Невської, Садової та Петровської.
    Є на виставці листівки , видані єлисаветградськими видавництвами Д.П. Єфімова (Міська Дума і Міський бульвар) та Д.М. Слуцького ( вул.Велика Перспективна, Окружний суд, Жіноча гімназія, вул. Двірцева). А відоме в Єлисаветграді видавництво Є.М. Сановича друкувало картки у Швеції, в акціонерному товаристві Гранберга в Стокгольмі. В експозиції це видавництво представляють листівки з видами вул. Двірцевої, Великої Перспективної та Реального училища.
    Традиція випускати листовні картки з видами міст збереглася і в Радянському Союзі. На виставці представлено ряд карток з видами Кіровограда 50-х, 60-х, 70-х, 80-х рр. ХХ ст., набори листівок "От вокзала до горсада" з репродукціями картин відомого кіровоградського художника-примітивіста Андрія Ліпатова та "Привет из Єлисаветграда", виданий до 250-річного ювілею нашого міста.
    За допомогою цих листівок можна порівняти архітектуру Єлисаветграда і Кіровограда, простежити, як змінилося обличчя міста за останні сто років.
    Цікавою є історія листовної картки, яка видавалася на Україні. Перші ілюстровані листівки з'явилися в останні роки ХІХ ст. і поміж них ті, що присвячені Т.Г. Шевченку.
    Філокартична шевченкіана - це фотографічні й художні портрети Кобзаря, репродукції його малярських творів, ілюстрації інших митців до віршів і поем Т. Шевченка, композиції з текстами віршів поета, репродукції творів мистецтва, присвячених Кобзареві та вшануванню й увічненню його пам'яті, фотонатурні й художні зображення міст, сіл та місцевостей, пов'язаних з біографією митця, види поетової могили в Каневі. До шевченкіани належать і благодійні листівки, кошти від розповсюдження яких призначалися на спорудження пам'ятників Шевченкові, на підтримку товариства "Просвіта", освітянських об'єднань "Рідна школа", на побудову Народних домів, на розбудову Луцької української гімназії ім. Лесі Українки, на користь тих людей, які голодують.
    Є на виставці картки з серії "Українські типи і краєвиди", що випускалися відомим київським видавництвом "Рассвет" і присвячені Кобзареві. Це листівки "Шевченко коло Дніпра", "Могила Т.Г. Шевченка", "Т.Г. Шевченко".
    В експозиції також представлено ряд листівок з серії "Шевченкіана", а саме : репродукція літографічного портрета Т.Г. Шевченка роботи художника Чоколова, картки, видані в Москві у видавництві "Шерер, Набгольц и Ко", одна з них з портретом Т.Г. Шевченка, друга з його портретом та факсимільним уривком з вірша
Кобзаря, листівка з портретом відомого українського письменника І. Нечуя-Левицького, на зворотньому боці якої - назва серії "Українські письменники", графічний портрет Т. Шевченка та уривок з його вірша:
    "… Возвеличу
    Малих отих
    рабів німих!
    Я на сторожі
    коло них
    Поставлю слово."
    Окремої уваги заслуговують благодійні листівки, більшість з яких випускало київське видавництво "Час", редакторами в ньому працювали відомі шевченкознавці В. Доманицький та С. Єфремов.
    1911-1912 років згадане видавництво випустило чотири великі серії із благодійним закликом "Жертвуйте на пам'ятник Т. Шевченкові у Київі! ". До першої серії увійшли портрети українських письменників Т. Шевченка, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, О. Олеся, М. Кропивницького, композитора М. Лисенка, актора й режисера М. Садовського. Друга серія представляла українське старовинне вишивання та мережки , до третьої серії належать листівки з мотивами українського орнаменту .Четверта серія найцікавіша. До неї увійшли листівки з репродукціями малюнків Амвросія Ждахи до українських народних пісень.
    Перша із згаданих серій представлена в експозиції листівками з портретами і факсимільними автографами М. Кропивницького та М. Садовського. Третю серію представляє листівка "Мотиви українського орнаменту артиста-маляра М. Дяченка".
Є в експозиції набір листівок з репродукціями малюнків Амвросія Ждахи до українських народних пісень, виданий в Одесі у 1995 р. і подарований музею відомим колекціонером Тарасом Максим'юком.
    Ждаха взявся ілюструвати народні пісні ще в 1893 році. Від часу створення акварелей до їх репродукування пройшло багато років. Лише на початку 1911 року київське видавництво "Час" випустило першу серію кольорових листівок, надрукованих стотисячним тиражем у Лейпцигу . Цього ж року оригінали малюнків Ждахи експонувалися на Першій артистичній виставці в Києві. Високохудожні та глибоко національні за формою і змістом композиції українського митця користувалися великим попитом. Кожен свідомий українець залюбки купував ці поштові картки ще й тому, що частина прибутку від їх реалізації призначалася на спорудження пам'ятника Великому Кобзареві. За споминами одного з керівників видавництва "Час" В. Короліва, за ці листівки була призначена подвійна ціна (20 коп.), але вони скоро розійшлися і тому тираж першого десятка номерів було повторено у 1912 році. Видання 1911-1912 років відрізняються адресним боком листівок : на першому відтворено художню емблему самого А. Ждахи, на другому - марку видавництва "Час". З огляду на велику популярність листівок з малюнками Ждахи автор підготував до друку третю і четверту серії ілюстрацій, які передбачалося видати 1914 року. Однак у зв'язку з початком Першої світової війни видання не було здійснене. Оригінали підготовлених до друку акварелей втрачені.
    Цікаво, що й сам Ждаха брав участь у конкурсі на кращий проект пам'ятника Кобзареві у Києві. Він виконав три проекти і подав їх на розгляд комітету під девізом "Амвротос", "Смаглій", та "Самоук". Оригінали цих композицій досі не розшукані. Взагалі, шевченківська тема у творчості Ждахи посідає чільне місце. Він чи не першим із українських митців створив серію малюнків до "Кобзаря" Т. Шевченка, що готувався до сторічного ювілею поета у видавництві "Час". Цей макет-альбом зберігся, але на жаль, свого часу з різних причин задумане видання не було здійснене.
    1912 року видавництво "Час" випустило у світ в українському перекладі З. Левицької історичну повість польського письменника Ф. Равіти-Гавронського "При битій дорозі" з обкладинкою та шістьма кольоровими ілюстраціями Ждахи. Ці малюнки художника також були повторені на листівках з написом "Жертвуйте на пам'ятник Т. Шевченкові у Київі!". На виставці експонується книга "При битій дорозі" та благодійна листівка з ілюстрацією до цього твору.
    Представлена в експозиції і українська шевченкіана ІІ-ї половини ХХ ст. Це листівки з репродукціями малярських робіт Т. Шевченка та картки, що висвітлюють образ Кобзаря в живописі, графіці та скульптурі. Всі вони були видані у різних видавництвах Української РСР, яка входила до складу Радянського Союзу.
Три листівки представляють на виставці зарубіжну шевченкіану . Дві картки видані в Канаді наприкінці ХХ ст. На одній з них репродукція портрета Т. Шевченка (автор невідомий) з написом "Чи твої діти говорять моєю мовою?", друга - з репродукцією картини художника Івана Кейвана, на якій зображений портрет молодого Кобзаря. Третя листівна картка з репродукцією портрета Т. Шевченка видана в Польщі у видавництві "Русалка" в 1928 році.
    В одній з вітрин виставки експонується журнал "Хобі" зі статтею Броніслава Куманського "Два десятки захоплень Шкоди", присвяченої нащадку Т.Г. Шевченка, відомому краєзнавцю, шевченкознавцю і колекціонеру В'ячеславу Шкоді, який мешкає у Знам'янці. Є у вітрині ювілейні конверти, що випускалися в СРСР та в Незалежній Україні і присвячені 150-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка, сотим роковинам з дня його смерті, 125-річчю та 150-річчю від дня народження М.Л. Кропивницького, 200-річчю від дня народження Івана Котляревського, 150-річчю від дня народження Миколи Лисенка та інші.
    В експозиції представлені листівки з серій "Українські народні пісні на слова Т. Шевченка" та "Українські народні пісні", проілюструвані художниками А. Базилевичем, Т. Заливахою, О. Губарєвим, М. Компанійцем, В. Кравченком, В. Куткіним, Г. Якутовичем, В. Панфіловим, О. Полянським, В. Савадовим.
    На виставці є ряд листівок з портретами українських письменників ХІХ ст., картки з портретами українських радянських письменників, серед яких наші земляки Юрій Яновський та Іван Микитенко. Знавців і любителів літератури зацікавлять листівки з серії "Українські письменники - лауреати премії імені Т.Г. Шевченка".
Особливої уваги заслуговує експозиційний комплекс, в якому експонуються листівні картки, присвячені театральному мистецтву.
    На випуску театральних листівок в Росії спеціалізувалася санкт-петербурзька фірма "Ришар". Пізніше, починаючи з 1905 року , театральні картки друкувалися виключно московською фотографією "К.А. Фишер". В якості фотографа колишніх імператорських театрів він мав монопольне право на розповсюдження портретів артистів цих театрів, чим широко користувався. Великі, добре оформлені набори листівок, які випускав Фішер, були присвячені мізансценам окремих вистав за участю корифеїв російської сцени : К. Станіславського, В. Немировича-Данченка, В. Качалова, О. Кніппер, І. Москвіна та інших. Ці набори користувалися великим попитом і сприяли успіху перших постановок МХАТу. Найбільш популярними виявилися листівки, які були присвячені п'єсі М. Горького "На дне".
    Московське видавництво "Шерер, Набгольц и Ко" теж друкувало картки театральної тематики.
    В експозиції листівки вищезгаданих видавництв з портретами відомого діяча російського театру В.Немировича-Данченка, акторів Аполонського, Правдіна, Яворської, В.Горєлова - уродженця Новомиргорода, який увійшов в історію театрального мистецтва під сценічним прізвищем Давидов, співаків А. Брайніна та Л. Собінова, які бували на гастролях у Єлисаветграді.
    Українське театральне мистецтво кінця ХІХ, початку ХХ ст. на виставці представляють листівки з серії "Театр. Тобілевичі", яку випустило харківське видавництво "Е. С-ка. Українська вмілість". Це портрети М. Садовського та П. Саксаганського, а також листівні картки на одній з яких зображена сцена з вистави "Гандзя" за одноіменною п'єсою І.К. Карпенка-Карого за участю П. Саксаганського, Л. Ліницької, М. Садовського, І. Карпенка-Карого. На двох інших : М. Садовський у ролі Б. Хмельницького, П. Саксаганський в ролі Ханенка у п'єсі "Гандзя".
    В експозиції є кольорові картки з серії "Українські типажі" акціонерного товариства Гранберга у Стокгольмі. Для друку листівок цієї серії були використані фотокартки корифеїв українського професійного театру. В образі "Веселої дівчини" виступила Марія Садовська-Барілотті. Краса сестри братів Тобілевичів слугувала еталоном української вроди, оскільки її усміхнене обличчя прикрашало кілька комбінованих видань "Привіт з України", одна з яких представлена у вітрині. В образах "Гайдамака", "Запорожця" та "Козака-гуляки" ( роль Кабиці із п'єси "Чорноморці" Я. Кухаренка та М. Старицького) виступив П. Саксаганський, а зірка театральної сцени М. Заньковецька в цій серії представлена в образі "Української дівчини".
    На виставці є дві листівки з зображенням композитора М. Лисенка та актриси Г. Затиркевич-Карпинської, що видані київською друкарнею Петра Барського, журнали "Все будет… хорошо!" з публікаціями В. Могилюка "Привіт із Єлисаветграда", або крізьстолітня віртуальна подорож старим містом", набори листівок "Корифеї українського професійного театру" та "Музей -заповідник Хутір Надія", видані в УРСР у 60-і, 70-і рр. ХХ ст.
    Виставка "Миттєвості історії" є приводом згадати ще одного знаного в Кіровограді колекціонера - філокартиста, краєзнавця В. Петракова, що обіймає посаду начальника Управління по збереженню культурних цінностей Росії. Колишній випускник Кіровоградського педінститута не забуває місто своєї юності, вивчає його історію, тримає тісний зв'язок з музеями, бібліотеками, творчою інтелігенцією Кіровограда. У 2004 році до 250-річчя нашого міста в одному з московських видавництв В. Петраков видав книгу "Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке", яка представлена на виставці. В експозиції також презентується ряд видань, подарованих музею В. Петраковим, а саме : журнали "Антиквариат", "Жук", "Русское искусство", довідник філокартистка, каталог міжнародної виставки листовної картки, набори листівок, присвячені 100-річному ювілею знаного російського поета, уродженця Єлисаветграда Арсена Тарковського та пам'яті військових фотокореспондентів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. "Был путь к победе труден".
    Один з експозиційних комплексів виставки представляє картки з серій: "Ілюстрації до творів художньої літератури", "Літературні місця СРСР", "Відомі російські композитори" та ряд листівок , на яких зображені музичні інструменти.
    В останньому експозиційному комплексі виставки набір листівок "Моя Кіровоградщина", виданий у нашому місті науковцем Андрієм Домаранським. Він знайомить нас з мальовничими куточками рідного краю.
    Підійшла до завершення наша подорож у ХХ століття, яку ми здійснили за допомогою ілюстрованих листовних карток. Ці маленькі пам'ятки людської цивілізації відкрили нам цікаві сторінки вітчизняної історії, познайомили з цілою плеядою видатних особистостей минулого, серед яких знані письменники, актори, музиканти, художники, дали можливість дізнатися багато цікавого про історію виникнення листовної картки, про людей, які їх колекціонують.