15 лютого у Кіровоградському міському літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого відбулися традиційні VI обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання.
   Цей спільний проект обласної організації Національної спілки краєзнавців України, названого літературно-меморіального музею та обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. Василя Сухомлинського має на меті висвітлення проблем сучасного краєзнавства, підвищення ролі та авторитету краєзнавчої та пам’яткоохоронної діяльності, популяризацію кращих досліджень у галузі історії, краєзнавства, літературознавства і мистецтвознавства, а також залучення наукових працівників, педагогів, студентів, учнівської молоді, співробітників інших музеїв до вивчення, дослідження і збереження історико-культурної спадщини рідного краю.
   Цьогорічні читання були присвячені 60-річному ювілею Л.В.Куценка та 20-м роковинам смерті письменника і краєзнавця М.К.Смоленчука. Їх відкрила начальник відділу культури та туризму міськвиконкому Ганна Назарець.
   Камертон читань задав член НСПУ, колишній кіровоградець, а нині одесит Іван Задоя. Письменник привіз на малу батьківщину знаковий подарунок – книгу спогадів про Л.В.Куценка «Я обрав свій шлях…». До речі, на її обкладинці використаний чудовий психологічний фотопортрет роботи нашого фотохудожника Ігоря Демчука. Як розповів Іван Задоя, ідею створення такої книги підказав йому знаний літературознавець, також причетний до нашого краю, Володимир Панченко.
   Видання складається з двох частин. У першу увійшли спогади та поетичні присвяти. У другій розміщені листи (їх усього 160) та інтерв’ю Л.В.Куценка. Книга насичена також рідкісними фотографіями – від першого фото 1954 року до останнього, зробленого 6 грудня 2006 року, тобто за 14 днів до трагедії.
   Розповідаючи про пошуки листів та роботу над книгою, а на це пішло близько двох років, упорядник наголосив, що з кількома авторами спогадів – закордонними адресатами листування кіровоградського науковця – довелося вести тривалі перемови, які, попри все, закінчилися цікавими знахідками. Публікації для книги збирали і надавали українські літературознавці зі Львова та Києва, зі Словаччини, Америки, Канади, Німеччини. Значну частину матеріалів надала студентка філологічного факультету КДПУ ім. В.Винниченка, авторка невиданої книги спогадів колег Леоніда Куценка «Книга без автографа» Галина Богомаз. Свій внесок у створення книги зробили також дружина, син та брат Леоніда Васильовича. На жаль, через обмеженість коштів, які спромоглися зібрати колеги та знайомі Леоніда Куценка, наклад книги склав всього 250 примірників.
   Змістовним і науково прописаним був виступ кандидата філологічних наук, викладача кафедри української літератури КДПУ ім. Винниченка Оксани Гольник. В ньому розглядалася методологія монографічного дослідження Євгена Маланюка на матеріалі постатей Т.Г.Шевченка та М.В.Гоголя. О.Гольник наголосила, що в своїх дослідженнях Євген Маланюк, послуговуючись психологічними підходами, дійшов такого висновку: творчість Миколи Гоголя – демонстрація «ущербности» українського духу; за своєю духовною енергетикою Тарас Шевченко – сонце, а Микола Гоголь – місяць української літератури. Схоже, що Оксана Гольник, йдучи услід ідеологічним поглядам та методологічним розробкам Євгена Маланюка, повністю підпала під його авторитет. Деякі висновки літератора можна було б оспорити.
   Як завжди, натхненно і яскраво виступав учень та послідовник літературно-краєзнавчих методів Миколи Смоленчука, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олег Бабенко. Він відзначив роль Миколи Смоленчука як фундатора літературного краєзнавства на Кіровоградщині. Саме Микола Кузьмович першим виявив і пояснив те спільне, що споріднює творчі долі корифеїв українського театру, поєднавши їх образи, попри деякі суперечки і розбіжності в поглядах, в єдиний віночок. Багато з краєзнавчих розвідок, статей та есе Миколи Смоленчука лягли згодом в основу його книг. А цілющим джерелом послідовного українства людини, котра з дитячих років відчула прес сталінських репресій, стали пісні та розповіді матері про рідні степи. Микола Кузьмович своїми книжками і викладацькою працею виховав цілу плеяду літераторів та краєзнавців, серед яких Леонід Куценко та Олег Бабенко.
   Про те, яким пам’ятають Леоніда Куценка кіровоградські бібліотекарі, та про його співпрацю з бібліотекою розповіла завідувач бібліотеки-філії №2 імені І.Тобілевича КМЦБС Наталя Верозуб. Пізнавальними і цікавими були також виступи Юрія Митрофаненка, Олени Трибуцької, Василя Білошапки, Людмили Френчко, Олени Класової та інших.
   Куценківські читання гарно прикрасили музичні номери, підготовані учнями та вчителями дитячої музичної школи №3. На жаль, аудиторія читань з кожним роком звужується – чи то через організаційні прорахунки, чи то інтерес до краєзнавства у студентської та учнівської молоді занепадає.