Публікації

ЗА ПРИНЦИПОМ ПРАВДИ, ДОБРА І ВІРИ


apub213.jpg (22299 bytes)

В.Є.Панченко виступає на відкритті Кіровоградського
міського літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого
24 вересня 1995 р.


    У Володимира Євгеновича Панченка – славний ювілей. Доктору філології, літературознавцю і критику, письменнику, професору Національного університету «Києво-Могилянська академія» виповнюється 60.
    В.Панченко зустрічає ювілей великим доробком в галузі літературної критики, досліджень з історії української літератури, проблем гуманітарної політики в українській державі. У нього дивовижний дар доносити до читачів і слухачів істину, проливати світло на незнані, маловідомі чи призабуті факти з життя письменників, діячів культури і науки, відновлювати коди національної пам’яті. «Історична пам’ять, - зазначає Володимир Євгенович, - це духовний компонент, на якому тримається людина і нація».
    Аналізуючи численні інтерв’ю, монологи ювіляра, можна ствердно визначити його життєві принципи:
-    загострене почуття справедливості;
-    непримиренність до абсурду в житті;
-    невиправне почуття свободи: «природно бути вільним…»;
-    «Ми – нація, яка вміє воювати…Словом»;
-    безмежна віра в силу і мудрість українського народу на шляху вирішення болючих проблем;
-    «…вічне бажання пізнати, побачити, відчути і …написати!»
    Кіровоградці сміливо називають В.Панченка своїм земляком, адже становлення його таланту як вченого, політика, громадського діяча відбулося саме в нашому місті. Володимир Євгенович зазначає, що в Кіровограді (де прожив 17 років) ніколи не почував себе як у провінції, адже культурне життя у ньому, як і в старому Єлисаветграді, досить інтенсивне. Вважає, що біографія міста варта окремої книжки.
    На його приїзд із Києва чекають, бо зустрічі з ним – завжди «миті потрясіння», прозріння. Його книги люблять за насичений стиль, за ненав’язливість думки, геніальну простоту викладу фактів. А написано понад 300 праць! Чого тільки варте винниченкознавство В.Панченка. Можна перелічити декілька праць: «Євангеліє чужих піль…» (1996), монографія «Будинок з химерами» (1998), «Молоді літа Володимира Винниченка». 1997 року отримав премію імені О. Білецького за цикл статей про життя і творчість В. Винниченка, надрукованих у журналах «Дивослово», «Сучасність», «Київ», «Вітчизна», «Березіль». У 1998 році захистив докторську дисертацію «Творчість Володимира Винниченка 1902-1920 років у генетичних і типологічних зв’язках з європейською літературою». У 2005 році книжковий світ поповнився збіркою розвідок «Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості». Автор книги водить читача стежками свого героя, розповідає, як почувалося Винниченку далеко за межами України.
    Ми пам’ятаємо, що 1992 року завдяки його старанням з Франції привезено і передано до Кіровоградського краєзнавчого музею колекцію особистих речей В.К. Винниченка. За сценарієм В.Панченка відзнято фільм «Голгофа Володимира Винниченка», удостоєний премії Українського фонду культури.
    Цікаві і надзвичайно цінні розвідки Панченка про життя і творчість І.К.Тобілевича (І.Карпенка-Карого) та членів його родини («Самотня хата серед степу», «Штрихи до портрета І.Карпенка – Карого в контексті епохи»). До цього у письменника була низка не менш цікавих досліджень, методичних посібників до вивчення художніх творів української та зарубіжної літератури в школах та вузах: серія «Урок літератури», книги «Енергія пошуку», «Віч-на-віч з епохою», «Юрій Яновський», «Магічний кристал».
    Одна з останніх книг - «Неубієнна література» - присвячена класикам української літератури. Автор заглиблюється у таємниці яскравих творчих особистостей, досліджує важливі сторінки історії української літературної критики.
    Володимир Євгенович ініціює визначні видавничі проекти, співпрацюючи з видавництвом «Темпора», виступає на радіо, телебаченні, а започатковане ним інтернет-видання «Літакценти» об’єктивно оцінює художньо-естетичну вартість творів сучасних українських письменників, долучаючи до цього широке коло шанувальників рідного слова. Журнал «Український тиждень» опублікував серію статей Володимира Євгеновича про знакові постаті української історії та літератури: І.Франка, М.Хвильового, П.Тичину, І.Багряного, поета і архітектора Б.Мозолевського, славіста зі світовим ім’ям Ю.Шевельова та інших.
    Здавалося б: про творчість українського генія і пророка Т.Г.Шевченка написано чимало, розставлені всі крапки і знаки оклику. У В. Панченка є ряд статей, в яких крізь призму сучасного світобачення виділено найголовніші для української нації істини - уявлення Тараса Шевченка про українську мрію і про те, що стоїть їй на заваді. З огляду на сучасну ситуацію в країні варто перелічити ці десять заповідей:
1. Не сподівайтеся на щастя поза «своєю хатою», за межами рідного краю, бо «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».
2. Знайте, що найбільше зло України – в її «байстрятах», у горе-провідниках, «дядьках отечества чужого».
3. Не кривдіть «найменшого брата».
4. Пам’ятайте про Суд Господній і земний суд.
5. Остерігайтеся московських обіймів.
6. Знаходьте в собі сили, щоб бути одностайними бодай перед зовнішніми загрозами.
7. Дорожіть волею, а коли її немає навколо, - внутрішньою свободою дорожіть.
8. Не заздріть багатим.
9. Вірте в свою будущину – всупереч безнадії вірте!
10. Возлюбіть Україну!
    В одному з інтерв’ю Володимир Євгенович зізнався: його літературні надбання починалися з мандрівок. Їх географія лише по Україні досить широка: перша шкільна подорож до Умані, поїздка до місць, пов’язаних з життям Л. Українки, М. Коцюбинського, М.Старицького; вся степова Україна, Чернігівщина, багата родовими дворянськими гніздами. Наслідуючи Т.Шевченка, який альбомом офортів «Живописна Україна» хотів пробудити інтерес до минулого рідного краю, В.Є.Панченко навідується знову і знову на Слобожанщину і Київщину, буває то в Чигирині і Суботові, то в Глодосах, то на Хуторі Надія, то в Бобринці, то у винниченківській Григорівці. Про побачене, пізнане в мандрівках, вивчене в архівах друкує у періодиці, розповідає у радіопрограмі «Українські скрижалі».
    Минулого року шанувальників творчості В.Панченка порадувала книга есеїстики «Сонячний годинник. Книга пілігрима» з понад двадцятьма ілюстрованими розповідями про місця, де мешкали Є.Чикаленко, М.Костомаров, І.Мазепа, М.Ге, Л.Костенко, А.Ахматова, Н.Кобринська та ін. Чотири розділи з книги присвячено Кіровоградщині. Мандрівник і дослідник, за його словами, намагається з’єднати розірваний зв'язок часів (як у шекспірівського Гамлета). Неочікуваність, непередбачуваність тієї чи іншої історії, соковита манера оповіді не залишають байдужими читача, який зближується у часі і просторі з героями книги, подіями, місцями, переживає описане разом з автором.
    Пощастило студентам, пощастило людям, які знають і спілкуються з Володимиром Євгеновичем, бо він надзвичайно приємна і відкрита людина. Його лекції, доповіді, монологи, екскурси захоплюють, дивують, збагачують цінностями, багажем, що не обтяжує, а навпаки – проливає світло у голови і душі.
    Колектив літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого пишається тим, що В.Є.Панченко був гостем музею як учасник літературно-краєзнавчих заходів, презентацій книг. Частина його творчого архіву зберігається у фондах музею. Щиро вітаємо Володимира Євгеновича з ювілеєм, бажаємо миру, здоров’я, творчого неспокою. Ювілей – це не зупинка, це народження і здійснення нових планів. Та що Вам оці 60 – всього лише тричі по 20!.. Нехай творчим мандрівкам не буде кінця! Сонця, зеленого світла! В дорогу!

Ревва Тетяна, старший науковий співробітник
Кіровоградського міського літературно-меморіального
музею І.К. Карпенка-Карого